среда, 28 ноября 2012 г.

Сегодня провела два своих последних урока по русской практике!пол дела сделано)
Дети очень хорошие,первый раз столкнулась с такой ситуацией,что на каждый твой вопрос весь класс тянет руки!Очень здорово,от русской практики остались только хорошие впечатления!
А еще меня похвалили и сказали,что школе нужны такие учителя русского и литературы)вот так вот!

среда, 14 ноября 2012 г.

Основні терміни і поняття курсу (визначення)


Методика навчання української мови – наука про загальні закономірності навчання учнів рідної (державної) мови (засвоєння ними знань про мову, формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок); забезпечує технологію застосування принципів, методів, прийомів і засобів навчання залежно від дидактичної мети й завдань, характеру матеріалу, етапу навчання та інетелектуально-мовного розвитку учнів.
Головна мета навчання української мови - формування національно свідомої, духовно багатої особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами української мови (стилями, типами, жанрами) в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо).
Технологія навчання – це система методів, способів та прийомів, яка забезпечує оптимальну реалізацію навчального процесу.
Методи навчання – це складна педагогічна категорія, завдяки якій реалізуються всі функції навчання: освітня, виховна, розвивальна, спонукальна, контрольно-корекційна та інші. Наукова розробка та вдосконалення їх здійснюється на основі найновіших досягнень педагогики, психології, лінгвістики, лінгводидактики, методики та інших наук, а також передового педагогічного досвіду.
Прийом є елементом методу, засобом його реалізації, окремим пізнавальним актом. Його характерною рисою є, по-перше, здатність включатися в різні методи, по-друге, частковість, через що прийом часто називають деталлю методу.
Мультимедійне навчання – це система комп'ютерізованого навчання, де використовуються засоби мультимедіа, що дозволяє забезпечити комплексний вплив вправ на учня, різноманітної інформації у вигляді друкованого тексту, живої мови, статичної і динамічної наочності при підтримці взаємодії учня з комп'ютером.
Віддалене (дистантне) навчання – це нова форма навчання, в якій учень фізично віддалений від викладача, але може активно спілкуватися з ним за допомогою комп'ютера через систему телекомунікаційних мереж. Учень може брати участь у телелекціях, семінарах і конференціях, безпосередньо контактувати з учителем, ученим, віддаленим від нього на тисячі кілометрів і отримувати консультації. Крім того, учень так само, як і вчитель, отримує доступ до міжнародних інформаційних центрів, бібліотек різних університетів, банків наукової і навчальної інформації, розміщених у різних країнах.
Існує два різновиди дистантного навчання:
1) активний, коли учень вступає у взаємодію з навчальним центром чи особисто вчителем безпосередньо – через телекомунікаційні мережі або ж опосередковано – через комп'ютер, який підключено до систем відеотексту, або використовує відеоінтерактивні курси, реалізовані з допомогою мультимедіа;
2) пасивний, за якого навчальний матеріал і дидактичні впливи подаються через навчальні посібники, фонограми, слайди, кіно й відеокурси, радіопередачі та електронну пошту.
Інтерактивне навчання – це таке навчання, підґрунтям якого є активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активного спілкування: учня з учнем; учня з групою учнів; учня з учителем; учителя з представником групи; учителя з групою учнів; учителя з класом.
Мовна особистість – це носій мови, який володіє системою лінгвістичних знань, репродукує мовленнєву діяльність, має навички роботи зі словом, дбає про мову і сприяє її розвитку.
Шкільний підручник – це спеціальна навчальна книга, у якій викладаються основи знань з української мови на рівні сучасних досягнень науки й культури відповідно до освітніх стандартів і програм. Підручник є важливим засобом самовдосконалення учня, формування його мовної картини світу.
Структура уроку мови – це сукупність різних варіантів взаємодії між його елементами, що виникає в процесі навчання і забезпечує його цілеспрямовану дієвість.
Евристичне навчання - оригінальна науково-педагогічна концепція, яка пропонує учням самостійно "відкривати знання", порівнюючи їх із культурно-історичними аналогами, вибудовуючи при цьому індивідуальну траєкторію власної освіти.
Евристика (грец. heurisko — знаходжу, відшукую, відкриваю) — наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового і в навчанні. Евристичні методи (друга назва Евристики) дозволяють пришвидшити процес вирішення задачі. Значний інтерес до їх дослідження виник у звязку з можливістю вирішення ряду задач (розпізнавання обєктів, доведення теорем і т. д.), в яких людина не може дати точнийалгоритм вирішення з допомогою технічних засобів. Метою Евристики є побудова моделей процесу вирішення якої-небудь нової задачі.
Мета евристичного навчання: дати учням можливість творити знання, створювати освітню продукцію з усіх навчальних предметів, навчити їх самостійно вирішувати проблеми, які при цьому виникають
Евристичний метод
Полягає у взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між теоретично можливим способом вирішення проблеми і неможливістю застосувати його практично, з метою організації самостійної роботи учнів щодо засвоєння частини програми за допомогою проблемно-пізнавальних завдань. Викладач, визначивши обсяг, рівень складності навчального матеріалу, викладає його матеріал у формі евристичної бесіди, дискусії чи дидактичної гри, поєднуючи часткове пояснення нового матеріалу з постановкою проблемних питань, пізнавальних завдань чи експерименту. Це спонукає учнів до самостійної пошукової діяльності, оволодіння прийомами активного мовленнєвого спілкування, постановки й вирішення навчальних проблем.
Вправи – це послідовні дії та операції, що виконуються багаторазово для набуття необхідних практичних умінь та навичок. Виконання учнями вправи відіграє у навчальній роботі з мови особливу роль. Метод вправ – це один з методів, без яких неможливе успішне навчання мови.

Список літератури до курсу


Список літератури до курсу


1.     Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.
2.     Пометун О. І. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання : науково-методичний посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; За заг. ред. О. І. Пометун. –  К. : А.С.К., 2005; 2006. - 192 с. : іл. - Бібліогр.: с. 186-189.
3.     Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Гончаренко С.У. –К.: Либідь, 1997. – 375с.
4.     Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии. (Анализ зарубежного опыта) / М. В.Кларин. – Рига :НПЦ «Эксперимент», 1995 – 176 с.
5.     Колеченко А. К. Энциклопедия педагогических технологий : пособие для преподавателей / А. К. Колеченко.  – СПб. : КАРО, 2002. – 368 с.
6.     Селевко Г. К. Современные  образовательные  технологи : учебное пособие / Г. К. Селевко. – М. : Народное образование, 1998 (2004). – 256 с.
7.     Новые педагогические и информационные технологии в системе образования : учеб. пособ. для студ. пед. вузов и системы повыш квалиф. пед. кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров; под ред. Е. С. Полат. — М. : Академия, 2002 – 272 с.
8.     Педагогические технологии : учеб. пособ. для студ. пед. спец. / [Буланова-Топоркова М. В., Духавнева А. В., Кукушин  В. С., Сучков Г. В. ; под. общ. ред. В. С. Кукушина]. – М. : ИКЦ «МарТ» ; Ростов н/Д : Издательский центр «МарТ2, 2004. – 336 с.  (Серия «Педагогическое образование»)
9.     Чупрасова В. И. Современные технологи в образовании / В. И. Чупрасова. – Владивосток : ДГУ, 2000. – 53 с.
10. Метод проектов. Выпуск 2 / Белорусский государственный университет. Центр проблем развития образования. Республиканский институту высшее школы БГУ. – Мн. : РИВШ БГУ, 2003. – 240 с.
ІКТ-технології
11. Селевко Г. К. Педагогические технологии на основе информационно-коммуникационных средств / Г. К. Селевко. – М. : НИИ школьных технологий, 2005. – 208 с. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»)
12. Захарова И. Г. Информационные технологии в образовании : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб, заведений / И. Г. Захарова. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – 192 с.
13. Беспалько В.П. Образование и обучение с помощью компьютеров (Педагогика третьего тысячелетия). С.: Библиотека педагога-практика. М. МПСИ 2002г. 352 с.